Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Патріархія

Про автокефалію, прийняття з розколу та нову еклезіологію Константинопольського Патріархату

Про автокефалію, прийняття з розколу та нову еклезіологію Константинопольського Патріархату
Версія для друку
21 грудня 2020 р. 15:02

Ректор Київської духовної академії єпископ Білогородський Сильвестр відповів на питання порталу «Православне життя».

«Константинопольський Патріарх залишив за собою чимало важелів впливу на внутрішнє життя ПЦУ»

— Владико, нещодавно в Київській духовній академії пройшла конференція, присвячена 30-річчю обдарування Грамотою Олексія II про незалежність і самостійність Української Православної Церкви. Викладіть суть Вашої доповіді.

— Так, нещодавно відбулася конференція, приурочена до 30-річчя обдарування Патріархом Олексієм II благословенною Грамотою про самостійність Української Православної Церкви. Цей ювілей послужив приводом для осмислення багатьох питань, що стосуються церковної ситуації в Україні. У доповіді я спробував показати: УПЦ хоча і не володіє статусом автокефалії, проте цілком самостійна у своєму внутрішньому управлінні і незалежна в прийнятті рішень.

Наприклад, важливою ознакою автокефальної Церкви є самостійне обрання і висвячення нею своїх архієреїв. В Українській Православній Церкві саме так і йде справа: у нас повністю самостійне обрання і висвячення єпископів. Предстоятель УПЦ обирається без сторонньої участі, і Патріарх Московський лише благословляє (а не затверджує) його обрання. При цьому ПЦУ хоча і називається автокефальною, проте Константинопольський Патріарх залишив за собою чимало важелів впливу на внутрішнє життя ПЦУ. Цілком очевидно, що для Константинополя питання української автокефалії — це лише розмінна карта в набагато більш масштабній грі з формування нової еклезіології, згідно з якою Патріарх Константинополя має особливий статус, права і повноваження у світовому Православ'ї.

— Ви сказали про нову еклезіологію Константинополя. Можна докладніше про це?

— Представники Константинопольського Патріархату сьогодні керуються вченням про особливий статус і права Константинопольського Патріарха. Серед прихильників цього вчення можна назвати, наприклад, митрополита Іоанна Зізіуласа та архієпископа Елпідофора (Ламбрініадіса). Прихильники цієї концепції церковне вчення про першість честі трансформують у вчення про першість влади, якою нібито володіє Константинопольський Патріарх.

Вищевказані автори і ряд інших вдавалися до спроб догматичного обґрунтування цього вчення.

«Повноваження єпископа Константинополя були пов'язані з політичним значенням Константинополя як столиці»

— Хіба в Стародавній Церкві Константинопольська кафедра не мала особливих повноважень?

— Давайте спочатку з'ясуємо історію Константинопольської кафедри. Загальновідомо, що Константинополь — столиця, побудована імператором Костянтином Великим. Тобто, це місто з'явилося лише в IV столітті. Історичним попередником Константинополя на цій території було місто Візантій, яке у християнській історії перші три століття після Різдва Христового нічим не виділялося, крім того, що з цього міста був єретик Феодот Кожевник.

До моменту спорудження Константинополя в Церкві існувало кілька апостольських кафедр — Рим, Олександрія, Антіохія. Навколо них і зосереджувалося церковне життя. Поява нової столиці, безумовно, створила підставу для визначення статусу і повноважень столичного єпископа.

Таким чином, контекст, в якому постало питання про повноваження єпископа Константинополя, був політичним. Константинопольська кафедра не є апостольською за своїм походженням, і вона не мала таких підстав для особливого статусу, які були у древніх кафедр, заснованих самими апостолами.

— А як же правила Вселенських Соборів? Хіба вони не дають особливий статус Константинополю?

— В цьому відношенні є два важливих правила. Перше з них — 3-є правило II Вселенського Собору, в якому сказано: «Константинопольський єпископ нехай має перевагу честі над Римським єпископом, тому що місто цей є новий Рим». Друге — 28-е правило IV Вселенського Собору, де про Константинополь ідеться: «Місто, що отримало честь бути містом царя і синкліту і має рівні переваги зі старим царственим Римом, і в церковних справах звеличене було подібно до того, і буде другим після нього». Як видно з цих правил, статус і повноваження єпископа Константинополя в давнину були пов'язані з політичним значенням Константинополя як нової столиці. Ні зі старовиною кафедри, ні з апостольським походженням і тим більше не з Божественним правом, а лише з тим, що це місто царя і сенату.

Потрібно вказати на ще один важливий історичний аспект. Перенесення столиці з Риму до Константинополя мало велике значення у багатьох сенсах. Населення імперії повинно було прийняти нову столицю; якщо так можна висловитися — повірити в неї. Імператори всіляко намагалися підняти статус нової столиці — грандіозними будівництвами, збиранням загальнохристиянських святинь і т.д. Тобто, Константинополь як столиця повинен був рости. Зрозуміло, що зростання нової столиці означало і одночасне підвищення столичного єпископа. Самі імператори сприяли зростанню авторитету єпископів Константинополя.

Ще один важливий фактор для розуміння 28-го правила Халкідонського Собору. У Древній Церкві були дієцезії, очолювані митрополитами. Межі єпархій, статус і повноваження митрополитів над єпископами дієцезій до V століття були вже сформовані традицією. Область, де знаходилася нова столиця, в церковному відношенні здавна підпорядковувалася Іраклійському митрополитові.

Таким чином, склалася ситуація, коли є єпископ столиці, при цьому у нього немає в підпорядкуванні своєї церковної області. Константинопольські єпископи намагалися виправити цю ситуацію різними способами, найдієвішим з яких був вплив на призначення єпископів до сусідніх із столицею церковних областей (єпархій). Правило Халкідонського собору дає дозвіл такій ситуації тим, що передає під юрисдикцію столичного єпископа не лише саме місто, а й деякі області.

Дослідники канонів звертали увагу ще на один аспект у розумінні 28-го правила. Так, наприклад, архієпископ Петро Люльє пише: «Висновки щодо юрисдикції викладені досить незграбно в формі обмежувальної умови, як нібито метою правила було швидше заборонити єпископу, що посідає Константинопольську кафедру, безпосередньо посвячувати єпископів на не митрополичі кафедри». Дійсно, це правило не лише виділяє Константинопольському єпископу церковну область, а й обмежує його втручання у справи інших дієцезій. Саме так розуміють це правило і візантійські тлумачі.

Тобто, посилання сучасних захисників особливого статусу Константинопольського Патріарха на 28-е правило Халкідонського Собору навряд чи можна визнати обгрунтованим.

<...>

Розмовляла Наталія Горошкова

Патріархія.ru

(Cкорочено. Повний текст інтерв'ю див. на російській версії сайту)

Матеріали за темою

Святіший Патріарх Кирил зустрівся з переможцями та призерами І і ІІ Загальноросійських олімпіад з богослов'я

Патріарший екзарх усієї Білорусі очолив урочистості з нагоди актового дня Мінської духовної академії

Відбувся перший студентський форум духовних шкіл Москви та Московської області

Відбулася щорічна наукова конференція Комісії з канонізації святих Білоруського екзархату «Святі Білої Русі: актуальні питання шанування та прославлення»

У столиці Татарстану відбувся концерт, присвячений 300-річчю Казанської духовної семінарії

У день святкування 300-річчя Казанської духовної семінарії сонм архіпастирів відправив Літургію в Казанському кафедральному соборі столиці Татарстану

Собор Польської Церкви висловив подив у зв'язку з діями влади України, що ставлять поза законом Українську Православну Церкву

Синод Антіохійського Патріархату: Чада Української Православної Церкви переслідуються владою за віру

Пензенская епархия передала лекарства в пункт временного размещения. Информационная сводка о помощи беженцам (от 1 декабря 2023 года) [Стаття]

53 000 беженцев получили помощь в церковном штабе Белгорода с марта 2022 года. Информационная сводка о помощи беженцам (за 29-30 ноября 2023 года) [Стаття]

Українська поліція взяла штурмом Кременецьке духовне училище та виселила студенток

605 православних добровольців-ремонтників відвідали Маріуполь. Інформаційне зведення про допомогу біженцям (від 28 листопада 2023 року) [Стаття]

Захоплено храм Української Православної Церкви у селищі Бородянка Київської області

У місті Черкаси люди у військовій формі захопили монастир Української Православної Церкви

Піррова перемога української влади: боротьба проти Української Православної Церкви [Стаття]

Прихильники ПЦУ захопили Успенський храм у селі Васловівці Чернівецької області