Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Патріархія

Архієпископ Вінницький Варсонофій: «Господь допоможе вистояти і пройти через всі випробування»

Архієпископ Вінницький Варсонофій: «Господь допоможе вистояти і пройти через всі випробування»
Версія для друку
15 січня 2019 р. 15:10

Минуло 14 днів, як архієпископ Варсонофій (Столяр) очолив Вінницьку єпархію Української Православної Церкви. Колишній правлячий архієрей Симеон пішов у розкол, захопивши кафедральний Спасо-Преображенський собор і єпархіальне управління.

Зараз керівництво єпархією зосереджено в Хрестовоздвиженському храмі Вінниці — великому храмовому комплексі, побудованому з початку відродження Православ'я в Україні в 1990-х. Робоча територія владики Варсонофія мало схожа на звичну обстановку більшості єпархіальних управлінь, де панують розміреність і офіційність. У Хрестовоздвиженському «коридори єпархіальної влади» нагадують штаб у стані високої активності. Священики, миряни — черга до правлячого архієрея не припиняється. Заходять групами і по одному, виходять, знову заходять. Раз у раз звучать радісні вітання. В очікуванні зустрічі з владикою ведуться тихі обговорення, видно, що відбувається постійний обмін інформацією.

Усі ці дні архієпископ Варсонофій приймав відвідувачів у хрестильні, пізніше — в класі недільної школи. Під кабінет йому спішно переобладнують одне з більш-менш придатних приміщень. І не так-то просто було владиці виділити час для інтерв'ю, зате розмова вийшла відвертою і змістовною.

«Світська влада не хотіла пускати мене в місто»

— Дякую віруючим Вінниці, дуже добре мене зустріли. Зібралися разом, помолилися. Думаю, це початок, благословенний Богом. Моя місія — прийти з миром, хоча зрозуміло, що обстановка тут напружена. Розкольники забрали собор і будівлю єпархії, що є незаконним і за церковними, і за світськими законами. Але ми не озлоблюємося, тому що ми — християни. Ми розуміємо, що необхідно з Божою допомогою перетерпіти ті спокуси й випробування, які будуть на нашому шляху.

— Владико, а як складаються стосунки з міською владою?

— Світська влада не хотіли пускати мене в місто, тому що я, на їхню думку, буду ініціювати повернення Церкві собору і будівлі єпархії. Напередодні мені сказали, що на своєму автомобілі мене не пропустять. Домігшись можливості в'їзду до Вінниці, я пообіцяв керівним органам, що не буду йти з людьми захоплювати собор і єпархію. Тільки тоді мені дозволили. Але я в будь-якому випадку планував приїхати — іншими засобами пересування. На жаль, зараз таке упереджене ставлення до всіх єпископів нашої Української Православної Церкви.

А зараз проблема зустрітися з представниками влади. Вони всі говорять, що свята, дуже зайняті і зустрінуться зі мною трохи пізніше. Мені потрібно представитися їм, вказавши, що мене направив служити у Вінницьку єпархію Священний Синод і Блаженніший митрополит Онуфрій. Але поки пробитися не можу.

«У будь-якому випадку не повинно бути ніякої ворожнечі»

— Як Ви маєте намір співіснувати на одній території з новоутвореною ПЦУ?

— Ніяких силових методів з повернення нам собору та єпархії ми, звичайно, застосовувати не будемо. Усі ці питання будемо вирішувати у правовому полі і домагатися правди. Тому що присвоєння розкольниками цих будівель є абсолютно незаконним. Засновник Вінницької єпархії — Київська митрополія, і архієрей не має юридичного права відчужувати, передавати або благодійно дарувати її майно.

Це порушення і церковного закону, за яким на такі дії потрібно отримувати благословення священноначалія, і цивільного, згідно з яким необхідно узгодження засновника. А будівлю єпархії облаштовували ще владика Агафангел і покійний владика Макарій.

У Вінницькій єпархії найбільша кількість парафій Української Православної Церкви. На сьогодні в розкол перейшли 20 парафій, а 250 залишилися в канонічній Українській Православній Церкві. Таке привласнення майна є не тільки незаконним, але й суперечить здоровому глузду. Але головне, вони порушили архієрейську присягу, клятву, пішли в розкол, і не мають права забирати майно Української Православної Церкви. Так, будівля собору перебуває в державній власності, але не всі клірики і громада перейшли в розкол. І в Статуті громади прописано, що питання має вирішуватися одноголосно.

Однак в будь-якому випадку не повинно бути ніякої ворожнечі. А людям ми повинні донести рішення Священного Синоду Української Православної Церкви і те, що нова структура визнана неканонічною, і євхаристичного спілкування з ними немає. Ми розуміємо, що з їхнього боку мирно не буде. Тому що на словах вони говорять про мир, але намагаються забирати храми.

Сумно, що в Стрижавці священик піддався тиску, спокусився і пішов у розкол. Але люди за ним не пішли, тільки три хористки, а решта залишилася за огорожею відібраного храму.

— Говорять, що Козятинське благочиння майже повністю перейшло до ПЦУ, чи це так?

— На єпархіальних зборах в день мого прибуття до Вінниці було всього чотири священики з Козятинського благочиння, які і сказали, що інші 12 парафій збираються переходити в розкол. Але на сьогодні цього не сталося, сам благочинний не перейшов, хоча відомо, що навколо нього відбувається інформаційна війна. На нього тиснуть, щоб він перейшов разом з парафіями. Ми з ним спілкувалися по телефону, і очікуємо, що він приїде на особисту зустріч.

Зараз на багатьох священиків чиниться адміністративний тиск, але ми не можемо цього зафіксувати. Чиновники говорять: «Ніякого тиску немає». Тому що немає ніяких офіційних листів і розпоряджень. Але в усній формі воно, безумовно, є.

«Радісно, що тут дійсно люди віруючі»

— Владико, як Ви сприймаєте своє призначення у Вінницьку єпархію?

— Вінниччина — моя рідна земля, і, з одного боку, добре, що я повернувся додому. З іншого — час зараз дуже непростий. І я, як будь-який єпископ, священнослужитель, дію за послухом Священного Синоду. Хоча можна повторити слова пророка Мойсея, який, коли Господь посилав його до фараона, єгипетського царя, говорив: «Хто я, що піду до фараона... і вивести з Єгипту синів Ізраїлевих? (Вих. 3:11); Господи! пошли іншого, кого маєш послати» (Вих. 4:13).

Тому що я був вікарним архієреєм, і у мене немає досвіду правлячого архієрея. І враховуючи, що тут конфліктна ситуація, розумію, що це непросте служіння. До того ж немає поки необхідних структур. Одне тішить, що тут дійсно люди віруючі.  Такі подвижники віри, для яких головне — Христос, спасіння душі, вічне життя. Це видно було і на зустрічі, і на богослужіннях.

Говорю це і про мирян, і тим більше про священиків. Адже священики ведуть за собою мирян, це їхня робота. Священикам Вінницької єпархії низький уклін за їхню пастирську діяльність. Протягом багатьох років вони людей правильно приводили до Христа. Це не просто захожани, які свічки іноді в храмах ставлять, а активні парафіяни, які ходять на всі служби. Отже батюшки тут дуже хороші, парафіяни вірні — стоять в Істині, прагнуть молитовно мене підтримати. І я вірю і сподіваюся, що Господь допоможе вистояти і пройти через всі надіслані випробування. Адже все це не випадково, а щоб Церква очистилася.

«Насамперед не треба боятися»

— Ситуація у Вінницькій єпархії чимось принципово відрізняється від обстановки в інших областях України?

— Особливість у тому, що тут колишній правлячий архієрей зрадив Церкву. У цьому болюча рана для багатьох священиків і мирян. Вони не можуть повірити і прийняти, що це все-таки сталося. А те, що саме у Вінниці перебуває єдиний архієрей-розкольник, породжує хвилі різного негативу в наш бік. Ми намагаємося цьому всьому протистояти, але тиск відчувається.

Сподіваємося, що Господь допоможе вистояти.

— Згідно з нещодавно ухваленим Верховною Радою України законом, наші священики не зможуть відвідувати частини Збройних сил України. Як це відбувається на Вашій канонічній території?

— На жаль, наші парафіяни-військовослужбовці залишені без духовної допомоги і піклування, без можливості участі в Таїнствах. Таким чином найбільша громада Вінницької єпархії тепер не має доступу до своїх парафіян. Як це питання буде вирішуватися, зараз не можу сказати, тому що це проблема не тільки Вінницької єпархії та розглядається на загальноцерковному рівні.

У нас в єпархії офіційних капеланів немає. Але дана вказівка влади з усіх храмів, які знаходяться при державних установах, акуратно виселити наших священиків за огорожу храму і установи. Офіційних документів вони не дають і кажуть «ми не виселяємо — батюшка сам пішов». Але через людей передають священикам, що храм зачинимо і ви туди не потрапите. Як, наприклад, надходять прямі погрози о. Віктору Парандюку, настоятелю храму святого Олександра Невського при Вінницькому училищі Департаменту поліції.

— Владико, як потрібно поводитися віруючим в такій обстановці, на що налаштовуватися?

— Насамперед не треба боятися. Христос найчастіше говорить в Євангелії слово «не бійтеся». Тому якщо ми живемо з Христом, то нам нема чого боятися.

Ніхто у нас не може відняти найголовнішого — Христа і спасіння душі. І напередодні свята Різдва Христового, коли ми будемо переживати Народження Спасителя, хочу побажати, щоб Новонароджений Спаситель благословив усіх міцною вірою, надією і сподіванням на Його милість і допомогу. Так ми зможемо пройти всі випробування, які повинні загартувати нашу віру і допомогти спасінню душі.

Марина Богданова

«Союз православних журналістів»/Патріархія.ru

Версія: російська