З огляду на особливий статус широкої автономії Української Православної Церкви, Архієрейський Собор розглянув пропозицію, що надійшла від Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Онуфрія, виділити в самостійну главу ті положення Статуту Руської Православної Церкви, які стосуються Української Православної Церкви.
Виступаючи 30 листопада 2017 року на засіданні Собору, Блаженніший владика, зокрема, зазначив: «Останнім часом активізувалися деякі суспільно-політичні сили, які роблять спроби дискредитувати Українську Православну Церкву в очах українського суспільства, спекулюючи її, як вони стверджують,«несамостійним» статусом. Вони ігнорують особливий статус Української Православної Церкви, обумовлений Визначенням Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 1990 року, і при цьому посилаються на нині діючий Статут Руської Православної Церкви. Тому сьогодні, щоб уникнути подальших спекуляцій, спрямованих на підрив авторитету Української Православної Церкви в очах мільйонів українців, є потреба зазначити особливий статус Української Православної Церкви, виділивши його в Статуті Руської Православної Церкви».
Після обговорення Архієрейський Собор прийняв Визначення, згідно з яким до Статуту Руської Православної Церкви замість статті 18 глави ХI внесено нову главу «Українська Православна Церква». Вона поміщається першою з глав, присвячених окремим частинам Руської Православної Церкви, і має номер X.
У першому пункті, взятому з чинного Статуту Руської Православної Церкви, констатується: «Українська Православна Церква є самокерованою з правами широкої автономії».
Стаття 2: «Українській Православній Церкві надано незалежність і самостійність в її управлінні відповідно до Визначення Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 25-27 жовтня 1990 року "Про Українську Православну Церкву"». Соборне визначення, на якому грунтується такий пункт, звучить наступним чином: «взята з пункту 1 ухвали 1990 року: «Українській Православній Церкві надається незалежність і самостійність в її управлінні».
Стаття 3: «У своєму житті й діяльності Українська Православна Церква керується Визначенням Архієрейського Собору Руської Православної Церкви 1990 року «Про Українську Православну Церкву», Грамотою Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року та Статутом Української Православної Церкви, який затверджується її Предстоятелем та схвалюється Патріархом Московським і всієї Русі». Ця стаття визначає ті канонічні джерела, якими у своїй діяльності керується Українська Православна Церква. Вираз «схвалюється Патріархом Московським і всієї Русі» взято з чинного Статуту Руської Православної Церкви.
Стаття 4: «Органами церковної влади і управління Української Православної Церкви Київського Патріархату є її Собор і Синод, очолювані її Предстоятелем, що носить титул "Блаженніший митрополит Київський і всієї України". Центр управління Української Православної Церкви знаходиться в місті Києві» — цей пункт з чинного Статуту Руської Православної Церкви.
Стаття 5: «Предстоятель Української Православної Церкви обирається єпископатом Української Православної Церкви та благословляється Святішим Патріархом Московським і всієї Русі» — з Визначення 1990 року.
Стаття 6: «Ім'я Предстоятеля поминається в усіх храмах Української Православної Церкви після імені Патріарха Московського і всієї Русі» — з діючого Статуту Руської Православної Церкви.
Стаття 7: «Архієреї Української Православної Церкви обираються її Синодом» — з Визначення Собору 1990 року.
Стаття 8: «Рішення про утворення чи ліквідацію єпархій, що входять до Української Православної Церкви, та про визначення їх територіальних меж приймаються її Синодом з подальшим затвердженням Архієрейським Собором». Ця стаття була взята з Визначення Архієрейського Собору 1990 року і доповнена відповідно до багаторічного практичного досвіду зазначенням про затвердження таких рішень Архієрейським Собором.
Стаття 9: «Архієреї Української Православної Церкви Київського Патріархату є членами Помісного та Архієрейських Соборів і беруть участь у їх роботі відповідно до розділів II і III цього Статуту та в засіданнях Священного Синоду» — з діючого Статуту Руської Православної Церкви.
Стаття 10: «Рішення Помісного та Архієрейського Соборів є обов'язковими для Української Православної Церкви» — також взята з чинного Статуту.
Стаття 11: «Рішення Священного Синоду діють в Українській Православній Церкві з урахуванням особливостей, визначених самостійним характером її управління». Таке формулювання було використано з урахуванням особливого статусу Української Православної Церкви.
Стаття 12: «В Українській Православній Церкві діє власна вища церковно-судова інстанція. При цьому суд Архієрейського Собору є церковним судом вищої інстанції для Української Православної Церкви». Таким чином, вищою судовою інстанцією для Української Православної Церкви є Архієрейський Собор, тоді як для всіх інших частин Руської Православної Церкви вищими судовими інстанціями є Архієрейський Собор і Загальноцерковний суд.
«У межах Української Православної Церкви такі канонічні заборони, як довічна заборона в священнослужінні, виверження з сану, відлучення від Церкви, накладаються єпархіальним архієреєм з наступним затвердженням митрополитом Київським і всієї України та Синодом Української Православної Церкви». Це положення, взяте з діючого Статуту, враховує особливий статус Української Православної Церкви. Щодо інших частин Руської Православної Церкви згадані рішення підлягають затвердженню Патріархом.
Стаття 13: «Українська Православна Церква отримує святе миро від Патріарха Московського і всієї Русі» — цей пункт узято з чинного Статуту.
Інформаційна служба Архієрейського Собору