Руська Православна Церква

Офіційний сайт Московського Патріархату

Патріархія

Слово Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в понеділок першої седмиці Великого посту

Слово Святішого Патріарха Кирила після великого повечір'я в понеділок першої седмиці Великого посту
Версія для друку
27 лютого 2012 р. 21:00

27 лютого 2012 року, в понеділок першої седмиці Великого посту, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив велике повечір'я з читанням Великого канону прп. Андрія Критського в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя. Після закінчення богослужіння Предстоятель Руської Православної Церкви звернувся до віруючих із Первосвятительським словом.

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Ми вступили на поприще Великого посту. Це особливий час у році, що супроводжується стримуванням від їжі. Люди воцерковлені частіше відвідують храм. Багато хто сьогодні постує з різних міркувань, не завжди розуміючи зміст і значення посту. Милістю Божою зараз з'являється дедалі більше літератури, яка дає людям можливість ознайомитися з традицією посту, його походженням, з тим, як розвивалася дисципліна посту протягом двотисячолітньої історії Церкви, і навіть проникнути в сенс того, що означає піст. Про останній я б і хотів сьогодні, уперший день Великого посту, дещо сказати.

Сьогодні більшість людей пов'язують піст з обмеженням у скоромній їжі, скрупульозно виконуючи приписи посту, обмежуючи себе у прийнятті їжі, переживаючи через найменше порушення і вважаючи, що сенс і полягає в тому, щоб дотриматися цієї суворої дисципліни. Дійсно, утримання від їжі є неодмінною умовою досягнення тієї мети, яку кожна людина повинна поставити, входячи у Великий піст. Але мета ця не стільки полягає в тому, щоб огороджувати себе від їжі, скільки в тому, щоб вирішити куди більш складне завдання. Мета посту полягає в тому, щоб досягти змін всередині себе. А зробити це дуже важко.

Люди, особливо немолоді, люди середнього віку звикли жити так, як вони живуть. Цей звичний уклад життя багато хто захищає усіма силами, бо він дає відчуття комфорту, впевненості, сталості. Якщо запропонувати цим людям спробувати змінити своє життя, то багато хто не зрозуміє, навіщо це потрібно робити. Ось у цьому і є важкість сприйняття того, чим є піст, сприйняття тієї мети, яка стоїть перед тим, хто постує. Якщо в людині не відбувається змін на краще, то вона стає гіршою. Постійність, яку ми нерідко так оберігаємо і яку вважаємо для себе зручною, звичною, насправді є регресом. Якщо в душі людини не відбувається щось, що підносить цю душу, то вона знижує рівень свого духовного життя. Мета посту і полягає в тому, щоб перервати нашу внутрішню сплячку, певну заспокоєність, поставити перед собою цілком конкретні цілі, досягнення яких є настільки необхідним під час посту.

Як же це можна зробити? Адже ми навіть самим собі не любимо зізнаватися у своїх слабкостях, пороках, гріхах, у своїй неправді, особливо якщо це пов'язано з конфліктом з іншими людьми. Щоб розбудити самого себе, щоб побачити реальну картину свого внутрішнього духовного життя, потрібні і мужність, і сила, і гострота розуму, адже потрібно знайти правильні питання, які ти самому собі адресуєш, питання, які позбавлять тебе спокою, виб'ють зі звичного сідла, змусять подумати інакше про своє життя і подивитися на нього з іншої точки зору. Найчастіше людям не вдається пройти це випробування, тому що раціональні роздуми про власне внутрішнє життя, як правило, не бувають успішними.

Але якщо ці роздуми про своє внутрішнє життя поєднати з молитвою, якщо просити Бога укріпити нашу думку, укріпити нашу волю, загострити наші почуття, то можна багато чого досягти. Тоді переосмислення нашого внутрішнього життя буде успішним. Ми знайдемо ці невралгічні болючі точки у своєму внутрішньому житті, ми зуміємо до них доторкнутися, нехай навіть викликаючи біль, але біль, який зцілює. Сам Господь поведе нас цим шляхом — шляхом напруженої роботи над самим собою, тим шляхом, який безперечно підносить душу, допомагаючи зробити такі непрості, але водночас такі суттєві кроки на шляху духовного сходження.

До чого ж тут обмеження у скоромній їжі? А це обмеження має велике значення. Усім добре відоме прислів'я «у здоровому тілі здоровий дух». Це прислів'я відображає вкорінене в людській культурі розуміння того, що духовне й фізичне в людській особистості пов'язані. І це дійсно так. Душа й тіло не автономні одне від одного. Розуміння душі як чогось автономного від тіла було притаманне людям у далеке середньовіччя, коли багато чого було незрозумілим, зокрема в галузі медицини та біології. Люди не розуміли, як виникають почуття гніву, роздратування або, навпаки, стан спокою. Але сучасна людина знає, що ці по суті своїй духовні прояви людської природи генеруються, зокрема, і природними процесами людського тіла. Тілесне й духовне переплітаються в нероздільне ціле, і так продовжується до самої смерті. Тільки коли людина вмирає, тоді її внутрішня енергія, накопичена протягом усього життя, продовжує жити поза тілом. Це нагадує світло від далекої зірки, що відокремлена тисячами світлових років, яке струменить і досягає Землі. Невідомо, чи існує на даний момент ця зірка чи ні, але світло існує. Воно досягає спостерігача, що живе на Землі, і саме це світло несе в собі всю інформацію про ту саму зірку, можливо, вже неіснуючу.

Так само і дух людини. У момент смерті він долає тяжіння фізичної природи і йде у вічність. А поки людина жива, духовне й фізичне є пов'язаними, і тому фізичний стан людського тіла зовсім не байдужий для життя духовного. І тисячолітній досвід духовного життя, що почався на самій зорі людської історії, свідчить про те, що стриманість у їжі загострює розум і людські почуття, мобілізує волю.

Невипадково, що окремі люди або навіть цілі народи накладали на себе піст, коли їм треба було вирішувати доленосні, у тому числі військові, завдання. Можливо, один із найяскравіших прикладів — це приклад ополчення Мініна й Пожарського. Перш ніж розпочати штурм Китайгорода, а потім і Кремля, ополченці постилися три дні й три ночі. Здавалося б, їсти треба якомога більше, адже для військових дій були потрібні фізичні сили. А люди нічого не їли, але в цих умовах генерувалася величезної сили духовна енергія.

Те ж саме відбувається і під час посту. Обмеження в їжі допомагає загострити почуття й здібність — раціональну, розумову здібність — бачити вади свого власного життя. Молитва, що супроводжується постом, допомагає людині зрозуміти саму себе — а це, можливо, найважче завдання. І якщо під час посту ми починаємо краще розуміти себе, бачити свої слабкі місця, свою гріховність, якщо ми дистанціюємося від звичного способу думок і вчинків, які не дають нам ніякої незалежної точки відліку в оцінці свого власного життя, то тоді й настає особливий стан, який Церква називає покаянням, «метанойєю».

Багато хто з вас добре знає, що в перекладі з грецької на російську це слово і означає «покаяння», а у прямому значенні воно означає «зміну». Зміна й покаяння — це синоніми. Це і є мета посту. А все інше — це засоби для того, щоб відбулася зміна в душі і щоб піст дав можливість кожному, хто поринає в цю благодатну молитовну стихію помірності й роздумів, зробити хоча б один крок назустріч Богові. І нехай допоможе нам Господь, що встановив піст і Сам постився сорок днів і ночей, спасенно пройти це велике поприще. Амінь.

Прес-служба Патріарха Московського і всієї Русі

Усі матеріали з ключовими словами

 

Інші статті

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні свята Вознесіння Господнього у кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда

Святіший Патріарх Кирил: Сьогодні дуже важкі події відбуваються в братській Україні

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Марфо-Маріїнській обителі м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила в свято Іверської ікони Божої Матері після Літургії в Новодівочому монастирі м. Москви

Слово Святішого Патріарха Кирила після закладки собору в Горно-Алтайську

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Борисоглібському Аносіному ставропігійному монастирі

Проповідь Святішого Патріарха Кирила після Літургії в кафедральному соборі Христа Спасителя м. Калінінграда

Слово Святішого Патріарха Кирила напередодні святкування Собору старців Оптинських в Оптиній пустині

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії в Спасо-Преображенському кафедральному соборі м Тамбова

Слово Святішого Патріарха Кирила після Літургії у Воскресенському кафедральному соборі м. Ханти-Мансійська