6 вересня 2026 року, в Неділю 14-ту після П'ятидесятниці, свято Собору Московських святих, Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил звершив Божественну літургію в кафедральному соборному Храмі Христа Спасителя в Москві.

Після Літургії Предстоятель Руської Православної Церкви очолив Загальномосковський хресний хід з молебним співом Пресвятій Богородиці і Московським святим.

Під час ходи віруючі несли Смоленську ікону Божої Матері, ковчег з часткою мощей благовірного князя Димитрія Донського і ікону Московських святих.

Історичним маршрутом разом зі Святішим Владикою пройшли архієреї і духовенство, ченці, члени громадських організацій, численні віруючі.

Серед учасників хресного ходу були: міністр промисловості і торгівлі Російської Федерації А.А. Аліханов; заступник голови Державної Думи Федеральних Зборів РФ А.Ю. Кузнєцова; голова Ліберально-демократичної партії Росії, керівник фракції ЛДПР в Державній Думі ФЗ РФ, Голова Комітету Державної Думи з міжнародних справ Л.Е. Слуцький; голова Синодального відділу із взаємин Церкви з суспільством і ЗМІ В.Р. Легойда; керівник Департаменту національної політики і міжрегіональних зв'язків м. Москви В.І. Сучков; аудитор Рахункової палати РФ І.М. Каграманян; заступник голови Всесвітнього руського народного собору, ректор Російського православного університету святого Іоанна Богослова О.В. Щипков; заступник голови Всесвітнього руського народного собору, голова Наглядової ради Загальноросійського громадського руху «Росія православна» М.М. Іванов; генеральний директор телеканалу «Спас» Б.В. Корчевніков; головний редактор телеканалу «Росія-24» Є.В. Бекасов; отаман Центрального козачого війська А.В. Фадюхін; ректор Першого козачого університету (МГУТУ імені К.Г. Розумовського) А.С. Миронов; керівник Фонду допомоги «Руський хрест» Є.О. Благов та ін.

У молебному співі брали участь архієреї і духовенство, які співслужили Його Святості за Божественною літургією в Храмі Христа Спасителя.

Молитовні співи виконав зведений молодіжний хор під керуванням Анни Голик. До його складу увійшли учасники хорових колективів столиці: хору руху "Патріарші добровольці«; хору Стрітенської духовної академії; молодіжного хору» співаюча совість «при храмі ікони Божої Матері» Стягнення загиблих «у перові; хору» Фацетія «Стрітенського ставропігійного чоловічого монастиря; хору» Лагода" та молодіжного хору Стрітенського монастиря. Після прибуття процесії на перетин Фрунзенської набережної і Хамовницького валу на спеціально встановленому помості Святіший Патріарх, Преосвященні архієреї і духовенство звершили молебний спів Божої Матері і благовірному князю Димитрію Донському. Після закінчення молебню Святіший Владика звернувся до віруючих з Первосвятительським словом: "Дорогі владики, батьки, брати і сестри! Всіх вас сердечно вітаю з великим святом, який став дійсно значущим для міста Москви! Цього разу ми маємо радість бачити в якості головної святині свята ікону Смоленської Божої Матері. Для мене як для архіпастиря, 25 років життя якого були пов'язані зі Смоленськом, це особливо дорого. То були дуже важкі роки для нашої Церкви. Смоленськ-невелика єпархія, і тоді ці негаразди досить сильно відбивалися на церковному житті. Але, з милості Божої, все-таки вдавалося і відкривати нові храми, і ремонтувати старі. А найголовніше-ніколи не переставала текти до ікони Смоленської Божої Матері Річка віруючих людей. Тому що з цією іконою пов'язані і перемога на Бородінському полі (перед нею молився м.і. Кутузов), і багато інших важливих моментів нашої історії. Сьогодні цей прославлений образ серед нас. І, звичайно, ми повинні в наших молитвах, звертаючись до пресвятої Богородиці, просити її про те, щоб її покрив простягався над нашою Батьківщиною, над нашою землею. Бо, як говориться в одній з молитов,»багато ополчишася на нас". Не тому, що ми зробили іншим щось погане, але тому, що для багатьох ми представляємо неприйнятний приклад: ми з'єднуємо сучасну державу з її розвиненою наукою, технікою і різними іншими сторонами сучасного життя-з православною вірою. Ми збираємо тисячі людей, які від віри Не відрікаються. І це не тільки літні люди — це люди різного віку, різного становища. Це свідчить про те, що Господь прихилив милість Свою над Батьківщиною нашою, яка пройшла страшні роки гонінь від безбожників, зазнала страждання за віру. Нині ж ми маємо всі можливості прославляти Господа на батьківщині нашій, молитися і за країну нашу, і за Президента нашого православного, і за воїнство наше, і за весь народ. А кожен в молитвах своїх молиться про рідних і близьких. Поки Цариця Небесна чує ці молитви, до тих пір вона буде збирати тисячі і тисячі людей, які поклоняються її Пресвятому імені і моляться перед її чудотворним чином. Покров Пречистої Цариці Небесної нехай перебуває над нашою Вітчизною, над градом Москвою, над градом Смоленськом (оскільки ікона з Смоленська) і над усіма містами і селами Вітчизни нашої! Так зміцнює вона духовну силу нашого народу. Так зміцнює вона віру в людях, особливо в молодих людях, тому що за ними, як то кажуть, майбутнє — вони повинні продовжувати справу своїх батьків і дідів. Дай Бог, щоб нове покоління молоді зберегло віру православну, любов до Росії, до Батьківщини своєї, щоб воно могло здійснювати справи не менш важливі, ніж попередні покоління. Ще раз хотів би звернутися до Господа: нехай береже Господь країну нашу, народ наш, Церква нашу і всіх вас, мої дорогі, у вірі православній, в любові до Батьківщини, в любові до ближніх своїх! Нехай Покров Пресвятої Богородиці допомагає нам долати всякі проблеми-і особисті, і сімейні, і більш великі і важливі. І так зміцнюється благочестя в народі нашому до кінця віку. Зі святом всіх вас вітаю!» Потім хресний хід продовжився. Після прибуття до стін Новодівичого монастиря було звершено молебний спів московським святим. На завершення Загальномосковської хресної ходи Святіший Патріарх Кирил знову звернувся до пастви: "Всіх вас, дорогі владики, отці, брати і сестри, сердечно вітаю зі святом собору московських святих! Не так багато столиць у світі, де б подібне свято святкувалося. Це говорить про те, що град Москва і Вітчизна наше сподобилися мати святих угодників в якості духовного ідеалу, духовних і навіть політичних наставників (особливо, в стародавні часи). Дійсно, великі князі, які очолювали нашу Вітчизну, государі православні, багато поклали для зміцнення Росії, її благополуччя, перетворення її в світову державу, що володіє величезною силою, зробили дуже багато для країни нашої і, звичайно, для Церкви нашої. Ці часи пішли в минуле, і йшли вони непросто — через насильство, скорботу, репресії, людські страждання. Ті, хто відводив Росію з цього історичного шляху, напевно, навіть в страшному сні не могли уявити, що ми в такій безлічі біля стін цієї прославленої, а за радянських часів закритою для богослужіння обителі будемо прославляти імена святих угодників Божих, в землі Руській і в граді Москві просіяли. Одне це повинно зміцнювати у вірі тих, хто вагається. Тому що за всіма законами розвитку людської цивілізації те, що сталося з нашою країною за радянських часів, ніяк не могло бути звернене до відродження православної віри, яка всіляко винищувалася і з якою не пов'язували ніякого майбутнього ні наша інтелігенція, ні правлячий клас, ні багато міських жителів. Багато з повагою, з цікавістю дивилися на храми, але ніхто не міг уявити собі, що Православ'я відродиться. А разом з цим відродженням відродиться і наша країна, яка, спираючись на духовну силу і предків, і святих угодників, знову стає країною, я впевнений, непереможною. Щоб так і було, ми повинні працювати на благо Вітчизни нашої, на благо Церкви нашої, і не послаблювати молитов про президента нашого, про владу, про воїнство і про народ наш. Простуючи по шляху в майбутнє-шляху, звичайно, нікому не відомому, — будемо сподіватися, що Господь, як зберігав землю Руську, так і нас всіх збереже, зміцнюючи і град Москву, і Росію, і Церкву нашу! Зі святом всіх вас сердечно вітаю!»

***

Загальномосковський хресний хід в Новодівичий монастир є одним з найдавніших і найбільш значущих в історії Російської Православної Церкви. Історія хресного ходу з Кремля в Новодівичий монастир пов'язана з перенесенням Смоленської ікони Пресвятої Богородиці. Стародавній образ в кінці XIV століття перенесли в Москву і поставили в Благовіщенському соборі Кремля, звідки пізніше він був повернутий до Смоленська на прохання його жителів. Ікону урочисто проводили за місто, а в Кремлівському соборі залишився точний список ікони. 13/26 травня 1524 року великий князь Василь III на честь взяття Смоленська в 1514 році заснував Новодівичий монастир на місці розставання з чудотворною іконою на березі Москви-ріки. 28 липня / 10 серпня 1525 за його велінням з Благовіщенського собору Московського Кремля в монастир був урочисто перенесений образ Богоматері «Одигітрії Смоленської». Ходу очолили сам Василь III і митрополит Данило. На згадку цієї події було встановлено щорічне свято з хресною ходою з Кремля в Новодівичий монастир. У 1612 році обитель була майже повністю розорена, коли війська російського ополчення обложили в ньому останніх польських інтервентів. Монастир був відновлений першими Романовими і став місцем царського богомілля. Царі Михайло Федорович і Олексій Михайлович ходили сюди з Кремля, і, оскільки монастир розташовувався за містом, то біля його стін ставили намети і ночували в них, залишаючись на ранкову службу, а після неї пригощали паломників. Звідси пішов звичай народних гулянь під Новодівичим (потім вони були перенесені на Дівоче поле і на Пресню).

В молебном пении участвовали архиереи и духовенство, сослужившие Его Святейшеству за Божественной литургией в Храме Христа Спасителя.

Молитвенные песнопения исполнил сводный молодежный хор под управлением Анны Голик. В его состав вошли участники хоровых коллективов столицы: хора движения «Патриаршие добровольцы»; хора Сретенской духовной академии; молодежного хора «Поющая совесть» при храме иконы Божией Матери «Взыскание погибших» в Перове; хора «Фацетия» Сретенского ставропигиального мужского монастыря; хора «Лагода» и Молодежного хора Сретенского монастыря.

По прибытии процессии на пересечение Фрунзенской набережной и Хамовнического вала на специально установленном помосте Святейший Патриарх, преосвященные архиереи и духовенство совершили молебное пение Божией Матери и благоверному князю Димитрию Донскому.

По окончании молебна Святейший Владыка обратился к верующим с Первосвятительским словом:

«Дорогие владыки, отцы, братья и сестры!

Всех вас сердечно поздравляю с великим праздником, который стал действительно значимым для города Москвы!

В этот раз мы имеем радость видеть в качестве главной святыни праздника икону Смоленской Божией Матери. Для меня как для архипастыря, 25 лет жизни которого были связаны со Смоленском, это особенно дорого.

То были очень тяжелые годы для нашей Церкви. Смоленск — небольшая епархия, и тогда эти невзгоды довольно сильно отражались на церковной жизни. Но, по милости Божией, все-таки удавалось и открывать новые храмы, и ремонтировать старые. А самое главное — никогда не переставала течь к иконе Смоленской Божией Матери река верующих людей. Потому что с этой иконой связаны и победа на Бородинском поле (перед ней молился М.И. Кутузов), и многие другие важные моменты нашей истории.

Сегодня этот прославленный образ среди нас. И, конечно, мы должны в наших молитвах, обращаясь к Пресвятой Богородице, просить Ее о том, чтобы Ее Покров простирался над нашей Родиной, над нашей землей. Ибо, как говорится в одной из молитв, «многие ополчишася на нас». Не потому, что мы сделали другим что-то плохое, но потому, что для многих мы представляем неприемлемый пример: мы соединяем современное государство с его развитой наукой, техникой и разными другими сторонами современной жизни — с православной верой.

Мы собираем тысячи людей, которые от веры не отрекаются. И это не только пожилые люди — это люди разного возраста, разного положения. Это свидетельствует о том, что Господь приклонил милость Свою над Родиной нашей, которая прошла страшные годы гонений от безбожников, испытала страдания за веру. Ныне же мы имеем все возможности прославлять Господа в Отечестве нашем, молиться и за страну нашу, и за Президента нашего православного, и за воинство наше, и за весь народ. А каждый в молитвах своих молится о родных и близких.

Покуда Царица Небесная слышит эти молитвы, до тех пор Она будет собирать тысячи и тысячи людей, поклоняющихся Ее Пресвятому имени и молящихся пред Ее чудотворным образом.

Покров Пречистой Царицы Небесной да пребывает над нашим Отечеством, над градом Москвой, над градом Смоленском (поскольку икона из Смоленска) и над всеми городами и весями Отечества нашего!

Да укрепляет Она духовную силу нашего народа. Да укрепляет Она веру в людях, особенно в молодых людях, потому что за ними, как говорится, будущее — они должны продолжать дело своих отцов и дедов. Дай Бог, чтобы новое поколение молодежи сохранило веру православную, любовь к России, к Отечеству своему, чтобы оно могло совершать дела не менее важные, чем предыдущие поколения.

Еще раз хотел бы воззвать к Господу: да хранит Господь страну нашу, народ наш, Церковь нашу и всех вас, мои дорогие, в вере православной, в любви к Отечеству, в любви к ближним своим! Пусть Покров Пресвятой Богородицы помогает нам преодолевать всякие проблемы — и личные, и семейные, и более большие и важные. И да укрепляется благочестие в народе нашем до скончания века.

С праздником всех вас поздравляю!»

Затем крестный ход продолжился. По прибытии к стенам Новодевичьего монастыря было совершено молебное пение Московским святым.

В завершение Общемосковского крестного хода Святейший Патриарх Кирилл вновь обратился к пастве:

«Всех вас, дорогие владыки, отцы, братья и сестры, сердечно поздравляю с праздником Собора Московских святых!

Не так много столиц в мире, где бы подобный праздник праздновался. Это говорит о том, что град Москва и Отечество наше сподобились иметь святых угодников в качестве духовного идеала, духовных и даже политических наставников (особенно, в древние времена).

Действительно, великие князья, возглавлявшие наше Отечество, государи православные, много положившие для укрепления России, ее благополучия, превращения ее в мировую державу, обладающую огромной силой, сделали очень многое для страны нашей и, конечно, для Церкви нашей.

Эти времена ушли в прошлое, и уходили они непросто — через насилие, скорбь, репрессии, человеческие страдания. Те, кто уводил Россию с этого исторического пути, наверное, даже в страшном сне не могли представить, что мы в таком множестве у стен этой прославленной, а в советское время закрытой для богослужения обители будем прославлять имена святых угодников Божиих, в земле Русской и в граде Москве просиявших.

Одно это должно укреплять в вере колеблющихся. Потому что по всем законам развития человеческой цивилизации то, что произошло с нашей страной в советское время, никак не могло быть обращено к возрождению православной веры, которая всячески истреблялась и с которой не связывали никакого будущего ни наша интеллигенция, ни правящий класс, ни многие городские жители. Многие с уважением, с интересом смотрели на храмы, но никто не мог представить себе, что Православие возродится. А вместе с этим возрождением возродится и наша страна, которая, опираясь на духовную силу и предков, и святых угодников, снова становится страной, я уверен, непобедимой.

Чтобы так и было, мы должны трудиться во благо Отечества нашего, во благо Церкви нашей, и не ослаблять молитв о Президенте нашем, о властях, о воинстве и о народе нашем. Шествуя по пути в будущее — пути, конечно, никому не известному, — будем надеяться, что Господь, как хранил землю Русскую, так и нас всех сохранит, укрепляя и град Москву, и Россию, и Церковь нашу!

С праздником всех вас сердечно поздравляю!»

***

Общемосковский крестный ход в Новодевичий монастырь является одним из древнейших и наиболее значимых в истории Русской Православной Церкви. История крестного хода из Кремля в Новодевичий монастырь связана с перенесением Смоленской иконы Пресвятой Богородицы.

Древний образ в конце XIV века перенесли в Москву и поставили в Благовещенском соборе Кремля, откуда позже он был возвращен в Смоленск по просьбе его жителей. Икону торжественно проводили за город, а в кремлевском соборе остался точный список иконы.

13/26 мая 1524 года великий князь Василий III в честь взятия Смоленска в 1514 году основал Новодевичий монастырь на месте расставания с чудотворной иконой на берегу Москвы-реки.

28 июля / 10 августа 1525 года по его повелению из Благовещенского собора московского Кремля в монастырь был торжественно перенесен образ Богоматери «Одигитрии Смоленской». Шествие возглавили сам Василий III и митрополит Даниил. В память этого события был установлен ежегодный праздник с крестным ходом из Кремля в Новодевичий монастырь.

В 1612 году обитель была почти полностью разорена, когда войска русского ополчения осадили в нем последних польских интервентов. Монастырь был восстановлен первыми Романовыми и стал местом царского богомолья. Цари Михаил Федорович и Алексей Михайлович ходили сюда из Кремля, и, поскольку монастырь располагался за городом, то у его стен ставили шатры и ночевали в них, оставаясь на утреннюю службу, а после нее угощали паломников. Отсюда пошел обычай народных гуляний под Новодевичьим (потом они были перенесены на Девичье поле и на Пресню).

Традиция совершения «Смоленского хода» 28 июля / 10 августа не прерывалась на протяжении почти четырех столетий. До эпохи Петра I процессию неизменно возглавляли российские государи и патриархи, а потом, до 1917 года, — московские митрополиты. Это событие имело особое значение для москвичей, сочетавших религиозное торжество с народными гуляниями на Девичьем поле.

Благодаря Новодевичьему монастырю появилась улица Пречистенка. Сама улица существовала и раньше, но имя было ей даровано личным царским повелением в 1658 году — в честь иконы Пречистой Девы, к которой с крестным ходом шли по этой улице из Кремля в Новодевичий монастырь.

В 2025 году традиция Общемосковского крестного хода к стенам Новодевичьего монастыря была возрождена.

Пресс-служба Патриарха Московского и всея Руси

Святейший Патриарх Кирилл возглавил Общемосковский крестный ход